Decay of Matter/Розпад речовин

Decay of Matter dissects the border of history, environment, and memory within the post-industrial landscapes of eastern Ukraine. Through experimental photographic processes, the artist reflects on the entanglement of progress and destruction that has shaped both the landscape of the country and the broader narrative of post-Soviet modernity.

In Decay of Matter, steppe flowers of eastern Ukraine are photographed and subjected to irradiation, allowing destructive forces to intervene in the emulsion of the film. Each photograph becomes both a ruin and a relic: a fragile landscape caught between memory and mutation. The work situates itself between documentation and abstraction, using material damage as both subject and method.

Through this gesture, the artist reconsiders photography as a site of ethical and historical inquiry. The series does not simply depict the aftermath of ecological calamity; it reenacts it, embedding the trauma of ruin into the photographic surface itself. In doing so, Decay of Matter becomes an elegy for the land - and for all places where progress and loss coexist - acknowledging the fragility of both the image and the world.

Розпад речовин досліджує межу між історією, довкіллям і пам’яттю в постіндустріальних ландшафтах східної України. За допомогою експериментальних фотографічних процесів художниця осмислює переплетіння поступу й руйнування, яке сформувало як ландшафт країни, так і ширший наратив пострадянської модерності.

У серії Розпад речовин степові квіти східної України сфотографовано й піддано опроміненню, дозволяючи руйнівним силам фізично втрутитися в емульсію плівки. Кожна світлина стає водночас руїною й реліквією — крихким ландшафтом, застиглим між пам’яттю та мутацією. Робота розташовується між документацією та абстракцією, використовуючи матеріальне пошкодження як тему й метод.

Через цей жест художниця переосмислює фотографію як простір етичного й історичного дослідження. Серія не просто фіксує наслідки екологічної катастрофи — вона їх відтворює, вплітаючи травму руйнування безпосередньо в поверхню зображення. Таким чином Розпад речовин перетворюється на елегію землі — і всіх місць, де співіснують поступ і втрата, — визнаючи крихкість як зображення, так і світу.